Президент Асоціації газотрейдерів України Роман Сторожев: «Українські газоносні родовища досі залишаються привабливими для інвесторів»

Нещодавно президент Асоціації «Газові трейдери України» України Роман Сторожев виступив із малоприємною новиною – собівартість видобутку вітчизняного газу зросла вдвічі. Годі й казати, що цю інформацію не можна було оминути увагою, адже недорогий природний газ вітчизняного видобутку – непорушний стабілізуючий резерв, який дає можливість опалювати помешкання українців за ціною, значно нижчою, аніж ринкова. Саме тому, ми зустрілися з Романом Івановичем, аби безпосередньо поцікавитися причинами подорожчання та, що найголовніше, з’ясувати, наскільки сильно це може вдарити як по економіці України та і по нашим з вами кишенях.     

Романе Івановичу, для початку поінформуйте, будь-ласка, наших читачів про Асоціацію газотрейдерів України, яку Ви очолюєте...

Асоціація «Газові трейдери України» створена у 2003 році. На сьогоднішній день до складу АГТУ входить 36 компаній. Асоціація газових трейдерів України ніколи не була лише формальним об’єднанням - ми завжди виступали активним учасником внутрішнього газового ринку. Протягом 5 років своєї діяльності нам вдалося втілити інформаційний прорив в газовій сфері, пов’язаний зі збільшенням уваги до проблем розвитку та лібералізації ринку природного газу в Україні. Лібералізація ринків природного газу є однією з основних тенденцій останніх років в Європі і світовій енергетиці взагалі. Хочу відзначити, що незважаючи на постійну наполегливу роботу у напрямку лібералізації внутрішнього ринку природного газу, створення на ньому конкурентного середовища, газовий ринок України залишається монополізованим, знижується динаміка розвитку відносин «Нафтогазу України» з незалежними видобувниками природного газу та незалежними трейдерами. Цьогоріч частка природного газу, реалізована незалежними газотрейдерами, становитиме менш ніж 10%.  Внаслідок цього обсяги реалізації газу незалежними постачальниками настільки незначні, що говорити про конкурентний ринок газу дуже важко. На сьогоднішній день незалежні трейдери можуть торгувати лише газом, видобутим в Україні приватними компаніями. 2009 року, за нашою оцінкою, такий обсяг складе 1,8 мільярда кубометрів, до того ж, за вільними цінами буде продано ще 2-3 мільярди, накопичених у ПСГ минулого року.

Нещодавно Ви заявили про те, що собівартість видобутку газу в Україні зросла вдвічі. Чи могли б Ви обґрунтувати цю тезу?

Так, у 2009 році собівартість газовидобутку в Україні збільшилась приблизно у 2 рази у гривневому еквіваленті. Це пов’язано із фінансовою ситуацією як в Україні, так і в світі. Так, у 2008 році собівартість в Україні становила близько 100 – 130 доларів за тис. куб. м. залежно від родовища. На сьогоднішній же день зросла вартість робіт з буріння, облаштування свердловини (цементування, тампонаж, і т.д.), будівництво шлейфу до установки УКПГ, будівництво самої установки УКПГ, будівництва шлейфу (газогону високого тиску) до магістрального газопроводу і т.д.. Втім, я вважаю, що компанії не знизять обсяги видобутку і вплив фінансової кризи не вплине значною мірою на динаміку інвестицій..

Чи означатиме це, що вартість блакитного палива для населення автоматично зросте в два рази?
Значне збільшення собівартості видобутку природного газу українського походження стосуватиметься лише тих родовищ вуглеводнів, на яких в цьому році будуть проводитись роботи по облаштуванню родовища і т.д. На тих же газових родовищах, які введені в експлуатацію нещодавно та пік видобутку ще не пройдений, собівартість видобутку природного газу значним чином не підвищиться. Те, що стосується родовищ, пік видобутку на яких вже був пройдений,  то тут собівартість видобутку природного газу може підвищитись за рахунок необхідності проведення наукових досліджень, ремонтних робіт та робіт з інтенсифікації видобутку. Тут варто зазначити, що негативно впливає на розвиток газодобувної галузі та призводить до вимивання фінансових коштів з галузі практика перехресного субсидіювання, що не залишає добувним компаніям можливості акумулювати фінансові ресурси для інвестування в модернізацію обладнання та розвиток галузі.  Специфіка державної політики у газовій сфері полягає в тому, що газ, видобутий в Україні,  реалізується населенню та бюджетним установам за значно нижчими цінами. Таким чином, говорити про якісь прибутки, а відтак – і інвестиції в газовидобувний комплекс досить проблематично. Структура формування ціни на природний газ для населення та бюджетних установ не передбачає накоплення прибутку для інвестування в видобуток. Державна політика у цій сфері направлена у зворотному напрямі – мінімізувати ціновий тиск на населення. 

Чи існує якийсь цивілізований спосіб виправлення ситуації?

Ми неодноразово заявляли про необхідність поступового приведення тарифів у відповідність до ринкових умов. Тарифи на постачання природного газу не покривають собівартості видобутку вуглеводнів. Тому ми переконані, що слід поетапно збільшувати тарифи до рентабельного рівня і переходити на ринкові ціни. Іншого шляху немає. 

Одним із пріоритетів діяльності Асоціації є демонополізація газового ринку України. Розкажіть будь-ласка про це конкретніше. Як я вже казав, одним із провідних принципів діяльності Асоціації «Газові трейдери України» є лібералізація ринку природного газу України, де будуть створені прозорі та загальнозрозумілі «правила гри» для всіх учасників ринку. Без створення всередині країни власного ринку, який би працював відповідно до економічних законів, неможливо працювати на ринкових засадах з основними контрагентами України. Говорячи про лібералізацію, ми маємо на увазі досягнення таких цілей як збільшення конкуренції заради покращення якості обслуговування споживачів та застосування економічних важелів регулювання ціни на енергетичний ресурс, надання споживачам права вибору постачальника ресурсу, умов розрахунку, забезпечення надійності поставок природного газу. Перш за все, і це наша принципова позиція, конкурентні відносини мають бути запроваджені у таких секторах галузі, як видобуток та роздрібний продаж. В той же час ми переконані, що НАК «Нафтогаз України» повинен залишити за собою функцію державного регулятора. По-друге, треба розділити сектори видобутку та торгівлі газом – ніде у світі виробник не займається реалізацією, для цього існують посередники. Вони мають шукати споживача, а видобувна компанія повинна займатися видобутком. Таким чином, газ в Україні повинен стати товаром, ціна на який формуватиметься попитом та пропозицією, а не чиїмось бажанням. Газова галузь отримуватиме свої прибутки і проводитиме власну модернізацію, газові трейдери забезпечуватимуть розвиток свого бізнесу, а промисловість отримає газ за справедливими цінами. Процес лібералізації не такий болісний, як це здається, адже за наявності великої кількості продавців на ринку та конкуренції ціни часто не тільки не підвищуються, але й падають. Але найголовніше:  економіка газового ринку втратить свою штучність і перейде в природний і вільний стан, прогнозований та стабільний.

Які в такому випадку шляхи Ви пропонуєте робити для реформування газового ринку України?

Ми пропонуємо перейти до ліберального ринку шляхом ліквідування викривлення цін, субсидіювання за рахунок нафтогазової галузі всіх соціальних програм, створення конкурентного ринку. Таким чином, можна звільнити державні ресурси, які йдуть для забезпечення потреб населення, для теплокомуненерго за пільговими цінами. Приведення всіх цін у відповідність до ринкових умов, збільшення рентних і податкових платежів з боку державного холдингу  дасть можливість перемістити питання фінансування соціальних програм безпосередньо у сферу державного бюджету і фінансування напряму, без участі галузі. В результаті відбуватиметься перехід НАКу та інших компаній, зокрема приватних, на ринкові відносини.

Я вважаю, що в основу створення оптимальної концепції газового ринку повинен бути покладений національний принцип – збільшення обсягів газу власного видобутку. По-перше, спеціальний механізм стимулювання газовидобутку на виснажених та малодебетних родовищах може призвести до ліквідації практики припинення видобутку, коли в надрах ще залишається 10 – 15% запасів. По-друге, необхідно розробити і реалізувати механізми стимулювання галузі в тому числі і за рахунок системи оподаткування.

Наскільки оптимістичними є перспективи видобутку газу в Україні (збільшення видобутку - один із пріоритетів Асоціації) та якими Ви вбачаєте реальні кроки для його збільшення?

Видобуток вуглеводнів – це цікавий та перспективний бізнес в усьому світі, так само і в Україні. При постійному подорожчанні імпортованого природного газу було б просто злочином не користуватися власними запасами. Відповідно до даних соціологічного опитування, проведеного фахівцями Центру ім. Разумкова, понад 40% респондентів з усіх регіонів України висловили переконання в тому, що у випадку зростання цін на російський природний газ уряд повинен перш за все ефективно розпоряджатися власними запасами енергоносіїв, з тим, щоб населенню продавати газ власного видобутку. За прогнозними показниками, запаси природного газу в Україні становлять близько 5 трлн. кубометрів. Розвіданими з них є понад 1,2 трильйона кубометрів. При цьому прогнозованих запасів газу за нинішнього рівня споживання Україні вистачило б на забезпечення власних потреб на 70 років. Повністю забезпечити власні потреби у природному газі Україна не може. Проте, протягом 5 років Україна може наростити обсяги власного видобутку до рівня 25 – 30 млрд. кубометрів замість сьогоднішніх 20 млрд. Для цього необхідно щорічно інвестувати в галузь близько 500 млн. доларів.

Але для держави такі фінансові зобов’язання можуть виявитися непосильними... Велика функція щодо розвитку вітчизняної газовидобутку покладена на приватних інвесторів. В Україні працює близько 20 приватних добувних компаній. Практика показує, що саме приватні добувні компанії працюють значно ефективніше. Так, протягом 10 років обсяг природного газу, який добувається приватними компаніями, збільшився в 10 разів на відміну від державних компаній. Приватні інвестори готові вкладати кошти в розвиток вітчизняної газовидобутку. Натомість – вимагають зрозумілих правил гри на ринку. Відповідно до офіційних даних, асигнування приватних структур в геологорозвідувальні роботи у 2006 р. склали 259,54 млн. грн. Для порівняння – майже така ж сума була виділена із бюджету для фінансування розвідки нафтогазових родовищ в Україні. Тим не менше темпи розвитку нових родовищ залишаються низькими. Для ефективного розвитку необхідно чотири складові: прийнятні економічні умови, прозорі відношення між державою та інвестором, створення умов конкурентного ліберального ринку та стабільність законодавства. Створення державою привабливого інвестиційного клімату і прийнятних умов для вкладання приватного капіталу у сферу геологорозвідки і видобутку газу сприятиме покращенню фінансового стану геологорозвідувальної галузі, розвитку сервісного ринку в Україні (маються на увазі роботи з буріння, постачання необхідного обладнання і т.д.), а це відповідно – додаткові надходження у державний бюджет України. Саме власний видобуток приватними інвесторами здатний частково розв`язати проблему подорожчання газу. Потужні державні компанії займаються розвідкою на великих родовищах, тоді як існує безліч середніх і малих родовищ, якими цілком могли б зайнятися приватні підприємці. На жаль, в Україні розповсюджена практика, коли вітчизняні надрокористувачі припиняють експлуатацію родовища, вибравши не більше 75% запасів. В той час, коли в світі цей показник перевищує 90%. В 2008 та 2009 роках уряд зробив певні кроки назустріч газодобувним компаніям і включив в Закони України «Про бюджет України на 2008 рік» та 2009-й відповідно пункт, який дозволяє компаніям з часткою приватного капіталу 50% + 1 акція реалізовувати природний газ української добичі за ринковими цінами. Я вважаю, що реалізація комплексних заходів з боку держави, направлених на залучення приватних інвестицій в галузь дасть можливість збільшити обсяги власного видобутку природного газу, встановити справедливі ціни. Перехід до ринкових цін сприятиме формуванню ліберального ринку природного газу. Саме ринку, який буде регулюватись економічними факторами, а не буде формуватися на основі взаємних домовленостей та поступок.

Розмовляв Ігор ПАВЛЮК, "Українська технічна газета", квітень 2009 р.