Точка зору

Опыт энергосбережения европейских стран позволит Украине укрепить национальную безопасность

Ракурс.ИНФО, 21.12.2005

Развитие энергетической сферы любого государства является решающим фактором прогресса ее экономики, а,  следовательно, и уровня  благосостояния граждан.  Сегодня в современном мире уровень экономического развития любой страны определяется не количеством добытых или потребленных топливно-энергетических ресурсов, а эффективностью их использования - энергоемкостью ВВП, удельными затратами на единицу изготовленной продукции.

По оценкам экспертов, энергоемкость ВВП в Украине составляет 89 килограмм условного топлива на один доллар США изготовленной продукции, что в три – пять раз больше, чем  в Западной Европе.

По оценкам экспертов, Украина ежегодно  потребляет  около 210 миллионов тонн условного топлива, тогда как покрыть свои потребности способна  всего лишь приблизительно на 53%. При этом  по объему потребления  природного газа (согласно данным Центра стратегического проектирования) мы занимаем  шестое  место после США, Японии, России и Германии, а по количеству  потребленного газа на 1000 долларов ВВП  - первое место в мире. К тому же  из-за несоответствия  принципам диверсификации источников поставок энергоносителей около 60% их импорта  приходиться на одного поставщика  - Россию, что говорит о нашей  критически высокой зависимости от стратегического партнера. При этом внешняя политика нашей страны уже окончательно переориентировалась на интеграцию в евроатлантические структуры. То есть мы стремимся выйти из сферы политического влияния  России,  все так же оставаясь от нее в прямой экономической зависимости. Это вызывает неоднозначную реакцию наших соседей, в результате которой затянувшаяся "газовая война" между нашими государствами уже несколько месяцев длится практически безрезультатно.

Учитывая создавшуюся ситуацию, вопрос укрепления национальной безопасности нашей страны становится особенно актуальным. Приоритетным направлением в решении этой проблемы должна стать разработка концепции и внедрение новых методов энергосбережения в Украине. При этом не обязательно "изобретать велосипед", достаточно обратиться к опыту  европейских стран, которые  на протяжении десятилетий успешно реализовывают государственную энергосберегающую политику. Разумеется, нам необходимо внедрять не просто вырванные из контекста отдельные акты и статьи законодательства ЕС в сфере энергосбережения, а механизмы, которые могут быть легко адаптированы к украинским экономическим и правовым условиям. Например, в Дании существует рынок энергосберегающих технологий и оборудования,  спроса и предоставления услуг, в результате  которого ВВП увеличился  в 2 раза, а потребление первичных энергоносителей осталось на уровне начала 70-х годов XX века или снизилось. Точно так же сегодня в большинстве стран-членов ЕС, при практически не изменившихся  показателях потребления энергоресурсов, удалось увеличить свой валовой внутренний продукт в 1,5-2 раза. В частности, это стало возможным благодаря принятию и реализации программ повышения эффективности использования энергоресурсов промышленностью, усилением требований к энергоефективности в строительстве, повышению цен на энергоносители, активной популяризации энергосбережения.

Показательно, что опыт стран Европы продемонстрировал: идейная основа для разработки стратегии может быть сформирована в ходе дискуссий и диалогов. Так, например, делала Комиссия ЕС –  сначала был очерчен  круг  вопросов, ответы на которые должны были показать направление дальнейшего энергетического развития. Как сообщалось позже в отчете Европейской Комиссии, "каждый день на сайт "Зеленой Книги" (Энергетическая стратегия ЕС) заходило около 1000 посетителей, из которых 340 "скачивали" документ, было сделано свыше 20 тыс. копий "Зеленой книги", подготовлено свыше 300 конференций, из которых 28 - в странах-кандидатах на членство в ЕС". Только после соответствующей подготовки документ выносился  на обсуждение. Такой подход очень важен, поскольку свидетельствует, что общество не только требует стратегии, но и сознает, понимает и высказывается относительно ее необходимости. В ответ органы власти  принимали решение о начале стратегического процесса и выполняли функции  государственного регулирования. Бесспорно, что только государство путем взвешенной законодательной, гибкой ценовой, тарифной и налоговой политики может обеспечить дееспособность финансового механизма энергосбережения.

Основными принципами такого государственного регулирования  являются:

• стимулирование энергосбережения путем установления реальной цены на энергоресурсы.
• стимулирование  инвестиций в сферу энергосбережения;
• постепенная демонополизация производства и снабжения электрической и тепловой энергией;
• механизмы финансирования мероприятий, ориентированных на повышение энергетической эффективности;
• проведение  энергетических исследований и создание служб энергоменеджеров на промышленных предприятиях.

Осуществление вышеперечисленных мероприятий в странах Европейского Союза позволило наладить четкую работу ряда алгоритмов, привлекающих к активной деятельности в сфере энергосбережения разные экономические, финансовые  и законодательные механизмы государства. В частности, произошла стабилизация финансового состояния предприятий энергетической области и минимизация  коммерческих потерь. Удалось ликвидировать  перекрестные субсидии  и бартерные взаиморасчеты,  были усовершенствованы  механизмы преодоления неплатежей с учетом социальных интересов потребителей энергии.

Для Украины  использование этого  опыта  является  многообещающей возможностью принять адекватные законодательные и нормативно-правовые акты для организации рыночных отношений в сфере энергетики. Это,  во-первых,  позволит  снизить объемы необходимого импорта энергоносителей (что особенно важно, так как при возрастании экономики потребности в энергоносителях также будут возрастать). Во-вторых, за счет экономии средств на импорте энергоносителей появится возможность обновления основных фондов и внедрения новых технологий, в-третьих, повысится конкурентоспособность отечественных товаров, так как уменьшится часть затрат  энергии в себестоимости продукции, в-четвертых, будет происходить отсрочка сроков исчерпания отечественных не возобновительных энергоносителей.

В целом, согласно расчетам, проведенных на базе прогнозированных данных проекта энергетической стратегии Украины до 2030 года, за счет энергосбережения в Украине до 2020 года можно добиться  экономии энергоносителей в общем объеме до  470 млн. тонн условного топлива. Это  соответствует  уменьшению затрат на их импорт в размере  38 млрд. долларов.  Что касается чистой экономии, то  в 2020 году (с учетом затрат на энергосбережение) она может составить приблизительно 15 млрд. долларов, что свидетельствует  о снижении энергоемкости ВВП более чем в 4,8 раз.

Таким образом, при условии внедрения опыта европейских стран с учетом адаптации к украинским экономическим и правовым условиям, возможно существенно снизить энергоемкость украинской экономики и в конечном итоге укрепить  национальную  безопасность нашей страны.

Президент Ассоциации
"Газовые трейдеры Украины"
Роман Сторожев

Пошук підтримки населення - важливий крок до лібералізації газового ринку України.

26 травня у Києві відбулися консультації між президентом Асоціації «Газові трейдери України» Романом СТОРОЖЕВИМ та представником Німецької консультативної групи з економічних реформ в Україні Фердінандом ПАВЕЛОМ, під час яких обговорювалися питання стану та реформування газового ринку України у відповідності до європейських стандартів. Після зустрічі Фердінанд Павел люб’язно погодився дати ексклюзивне інтерв’ю для сайту Асоціації "Газові трейдери України".

Фердінанд Павел, доктор наук, науковий співробітник Німецького Інституту економічних досліджень (Берлін) член Німецької консультативної групи з економічних реформ в Україні (Київ). Дослідження в сфері структурної політики, енергопостачання та торгівельної політики. Отримав освіту в Боннському університеті, Берлінському університеті імені Гумбольда та Міннесотському університеті. Раніше працював у Вільному університеті міста Амстердам, Нідерланди.

Як розповів Фердінанд Павел, Німецька консультативна група була створена у 1994 році, коли Президент України Леонід Кучма звернувся з проханням до Німецького уряду щодо надання консультацій стосовно запровадження гривні в Україні. Оскільки ці консультації відбулися дуже успішно, Німецька група була запрошена до більш ефективної співпраці з українською стороною. Через декілька років група почала займатися питаннями енергетичного сектору та сільського господарства в Україні. В 2000 році у Києві був створений Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, який зараз тісно співпрацює з Німецькою консультативною групою.

- Пане Фердінанде, як Ви оцінюєте ситуацію, яка зараз існує на газовому ринку України?

- Зараз ви маєте парадокс: ціни на газ, що існують на кордоні між Україною та Росією, дуже близькі до цін світового ринку. З цього можна зробити висновок, що в Україні газ повинен продаватися не за дешевими цінами. Але якщо подивитися на ціни, які існують саме на ринку України, то ми бачимо принципово іншу ситуацію. Вона полягає в тому, що є дуже низька ціна для приватного споживання газу, тобто для домогосподарств та комунального сектору і порівняно висока ціна для промисловості. При цьому промислові підприємства повинні ніби-то ділитися своїм прибутком та віддавати його для того, щоб субсидувати низькі ціни для домогосподарства. До того ж підприємства приватного споживання газу не мають ніяких стимулів до того, щоб його ефективно використовувати. Тобто комунальні господарства використовують набагато більше газу, ніж вони могли б це робити при його ефективному використанні. До того ж, щоб субсидувати низькі ціни для домогосподарства, використовується транзит газу, а це призводить до того, що „Газпром” постійно намагається обійти Україну і транспортувати газ, наприклад, через Білорусію та Балтійське море. Є загроза, що транзит газу через Україну може сильно зменшитися. Таким чином, Україна втратить один з найбільш прибуткових активів газового ринку. Тому вирішення проблеми полягає в тому, щоб демонополізувати цей ринок і довести його до створення конкуренції.

- Які перспективи розвитку газового сектору України саме за умов його лібералізації та демонополізації?

- Ми пропонуємо створити модель газового ринку Великобританії, яку би я назвав ефективною та врегульованою. Я думаю, що відповідна реформа, якщо вона буде обережно втілена в Україні, принесе досить непогані результати. Але кроки з реформування треба робити поступово, з ретельним обмірковуванням того, що ви робите. Я думаю, що лібералізація та демонополізація газового ринку України є реальними навіть більше, ніж про це говорять політики.

Щоб створити відповідні умови для ведення бізнесу в Україні, звичайно, з’являться амбіційні підприємства. Вони будуть у змозі конкурувати за умови регулювання газового ринку.

- Державного регулювання?

- Так, державного. Але не через міністерство, а через незалежний регуляторний орган. При цьому головна роль держави має полягати в забезпеченні нормальних умов гри, запровадженні правового механізму роботи незалежного регулятора. Тобто держава повинна забезпечити однакові правові умови для всіх операторів газового ринку. Але її роль не полягає в тому, щоб бути учасником цього ринку.

- Які особливості газового ринку Німеччині?

- В Німеччині майже така ж ситуація, як в Україні. На газовому ринку Німеччини домінує одна велика компанія. В принципі, саме так організовано більшість газових ринків Європи. Звичайно, при цьому існує дуже низький рівень конкуренції. З іншого боку, ціна на послуги, які надає наш монополіст, досить висока, тому якість цих послуг теж дуже висока. І завданням Європейського Союзу та Німецького Уряду як раз і є демонополізація газового ринку і збільшення рівня конкуренції. Але це повинно робитися дуже обережно і повільно, щоб не привести до ситуації, коли власники газових мереж в газовому секторі не будуть мати грошей для інвестування. Головна проблема, яка існує в Німеччини - знайти компроміс між регулюванням газового сектору та рівнем конкуренції.

- Чи знаходить це розуміння серед чиновників Німецького уряду?

- В Європейському Союзі нещодавно тривала дуже довга дискусія з цього приводу. Звичайно, Німецький уряд активно брав у ній участь. Оскільки взагалі Німеччина зацікавлена у тому, щоб Європейський Союз існував як єдиний економічний простір, то ми виступили за те, щоб створити і єдиний газовий ринок в межах Європейського Союзу. Це приведе до конкуренції. Наразі, в Німеччині вже ведуться дискусії на дуже вузькі теми, наприклад, яке саме регулювання повинно існувати на тому чи іншому сегменті ринку.

- Пане Фердінанде, які рекомендації Ви могли б дати Асоціації?

Цьому питанню можна присвятити окрему конференцію. Проблема в тому, що ви маєте підтримку від малої кількості операторів газового ринку. Ви стикаєтеся з аргументами з боку Уряду, щодо неможливості демонополізації, особливо це стосується низьких цін для домогосподарств. Але взагалі такі зауваження Уряду є популістськими. Це не допомагає демонополізації газового ринку. Взагалі, люди мають розуміти, що існує зв’язок, між тим, що вони платять дуже мало за газ и тим, що є проблеми з газорозподільчою мережею газу в Україні. Люди повинні розуміти, що існує зв’язок між низькою ціною, яку вони сплачують і високою ціною, яку сплачують підприємства. Отже, підприємства не мають поштовхів, щоб збільшувати зарплати.

- Пане Фердінанде, які Ваші особисті враження від проведених консультацій та Ваші побажання?

- Мені було дуже цікаво зустрітися саме з представником асоціації незалежних газових трейдерів, які працюють на газовому ринку України. Ринку, що фактично представлений однією компанію та є монополізованим. Тому я був приємно вражений високим рівнем організації роботи Асоціації, яка хоче боротися з монополією. Я думаю, що це як раз те, що потрібно на вашому ринку, тому що існують компанії, які хочуть і можуть на ньому конкурувати.