Українські експерти обговорювали можливі шляхи подолання теплоенергетичної кризи

 25 березня 2010 року в конференц-залі УНІАН відбулося засідання дискусійного клубу «ЕКСПЕРТНА ДУМКА», в амках якого експерти обговорили проблемні питання у галузі теплоенергетики та шляхи їх вирішення .

Під час обговорення експерти з’ясовували чи потрібен механізм державних дота цій в теплоенергетику для утримання тарифів від зростання в умовах подорожчання енергоносіїв, яким чином залучати інвестиції в галузь для модернізації застарілих фондів і покращання енергоефективності, яка має бути стратегія розвитку галузі на найближчі 10 років.

Роман Сторожев, Президент Асоціації "Газові трейдери України" зауважив, що перш за все потрібно змінювати систему  перехресного субсидіювання , оскільки вона згубно впливає на всю теплоенергетичну галузь. У зв’язку із складним ланцюжком підприємств залучених в систему газопостачання та теплопостачання населенню – вони не можуть працювати прибутково. Без прямого державного впливу цей бізнес є збитковим. Практика доводить, що держава є неефективним власником. Часта зміна керівництва країни та галузевих міністрів не дає можливостей розробити і ефективно реалізувати комплексну програму реформування ЖКГ. Епоха дешевого природного газу давно минула, отже попит та вартість енергоресурсів будуть лише зростати. Потрібно поступово підвищувати тарифи до економічно обґрунтованого рівня, при цьому закладаючи в них інвестиційну складову.

Медіа-експерт Севгіль Мусаєва повідомила, що згідно із даними міністерства з питань ЖКГ борги підприємств теплової енергетики на сьогодні вже складають понад 7 млрд. грн. На її думку потребує термінового вирішення проблема застарілих виробничих фондів, які давно вже потребують модернізації. Потрібне переобладнання теплопостачальних підприємств під спалювання альтернативних видів палива, щоб скоротити використання коштовного російського газу. За словами медіа експерта, уряд планує залучити в галузь понад 50 млрд грн.. інвестицій, проте стратегічної програми залучення приватного капіталу в цей сектор, яка б гарантувала вигоду для інвесторів поки що немає. Також, С.Мусаєва зазначила, що на поточний рік не заплановано механізмів дотації на покриття різниці між тарифами на тепло та собівартістю його виробництва, що в минулому році регламентувалося постановою уряду №193 від 5 березня 2009 року.

Експерти зазначили, що причини теплоенергетичної кризи лежать поза межами технічної площини. Технічна складова проблем лише 10%, тоді як основна причина теплоенергетичної кризи полягає в політичній, фінансовій та кон’юктурній складових виробничого процесу. На думку Олександра Нікуліна, генеральний директор Державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики» Міністерства промислової політики України, перш за все виробники тепла повинні перейти на використання кам’яного вугілля, оскільки переведення всіх виробничих потужностей на газ за радянських часів, зараз важко відбивається на усій галузі. Головне – модернізація застарілого устаткування вугільної пилопідготовки для використання екологічних водно-вугільних сумішей. Важливо заохочувати виробників тепла до використання місцевих ресурсів там де це можливо – буре вугілля, торф, сланець, відходи деревини тощо. На думку О.Нікуліна, необхідно звернути більше уваги на скорочення викидів попелу та окису сірки – відповідні технічні можливості та наукові розробки в Україні існують – потрібна лише політична воля влади та дієві механізми зацікавлення виробників тепла у використанні сучасних технологій.

В’ячеслав Литовкін, к.т.н. галузевої лабораторії теплоенергетичних установок кафедри теплоенергетичних установок ТЕС і АЕС  НТУУ «КПІ», технічний експерт НКРЕ України вважає, що найбільш перспективне паливо для теплоенергетики – буре вугілля, розвідані запаси якого в Україні складають понад 3 млрд. тон. Експерт посилається на успішний досвід Германії у використанні буровугільного пилу видобутого відкритим методом безпечним для шахтарів. В.Літовкін вважає, що у великих містах безумовно має використовуватися централізоване опалення, а стратегією держави він вбачає необхідність зниження питомих витрат палива на кіловат-годину питомої комбінованої електроенергії.

Малоймовірно, що приватний бізнес прийде у систему передачі тепла, де терміни окупності інвестицій перевищують 10 років. Місцеві власники теплових мереж повинні мати можливість хоча б часткової компенсації проекту з боку держави. В контексті споживання тепла, потрібна модернізація будівель, їхнє утеплення, заміна вікон. Ці проекти також довгоокупні - 15-20 років, якщо їх розглядати окремо від модернізації системи постачання тепла. В Боровик пропонує застосувати практику залучення коштів споживачів до енергозбереження за формулою: 70% коштів позичається, а 30% - держава компенсує по виконаному проекту. Щоб знайти необхідні кошти, пропонується створити фонд енергозбереження, який би мав як в Польші чи  Німеччині штрафувати тих споживачів, які згідно норм переспоживають тепло та газ. Кошти від цих штрафів акумулюються у фонді і надаються  під конкретні проекти зменшення енергоспоживання.

Експерти переконані, що теплові тарифи занадто заполітизовані і залежать від суб’єктивних уподобань окремих чиновників або політиків, тому потрібно їх формування закріпити єдиною формулою, яка б пов’язувала в собі ціну газу та рівнем заробітної плати в конкретному регіоні. Держава не повинна фінансувати цільові програми – потрібно преміювати виконання цих програм. На думку експертів, однозначно потрібно підвищити тарифи на тепло та примусити споживачів більш бережливо ставитися до опалення свого житла. Попередній уряд фактично обманув МВФ, обіцяючи щоквартальне підвищення на 20% вартості газу для населення. Нині країна втратила шанс на нормальне поступове підвищення тарифів. Отже, якщо новий уряд не візьме на себе соціальну відповідальність підвищити тарифи вдвічі, відбудеться колапс газового і теплового господарства.

Олександр Штіпельман,генеральний директор компанії «УКРТЕПЛОЕНЕРГО», звернув увагу на факт, що криза є лише в теплоенергетиці, тоді як в електроенергетиці колапсу не спостерігається. На його думку стабільність електроенергетики пов’язана із наявністю єдиного професійного державного органу - НКРЕ, яка оперативно реагує на підвищення цін, відслідковує інвестиційні проекти, що спрямовані на зниження питомих витрат палива тощо. На думку експерта, і в теплоенергетиці потрібен подібний єдиний регулюючий державний орган, який би затверджував тепловий тариф. Це полегшило б життя місцевій владі, оскільки тоді б їй не потрібно було б загравати з електоратом маніпулюючи величиною тарифів. Але для цього потрібно прийняти кілька законів, зокрема, закони про теплопостачання та регуляторну політику. Проблемою є відсутність механізму повернення інвестицій вкладених в зменшення питомих витрат палива, отже виробники не вмотивовані на використання енергозберігаючих технологій. Експерт не погодився із пропозицією В.Литовкина щодо переходу на спалювання бурого вугілля. За його словами, попередні розрахунки свідчать, що переобладнання існуючих на ТЕЦ котлів під спалювання бурого вугілля обійдеться дорожче ніж купівля сучасних нових котлів, отже є економічно невиправданим. В той же час, О.Штіпельман зазначив, що майбутнє – за водяно-вугільними паливними сумішами. На його думку масовий перехід всіх виробників тепла з газу на тверде паливо в принципі неможливий, оскільки потребує багатомільйонних вкладень які знівелюють будь-яку економію. Крім того, головна проблема спалювання твердого палива – значні шкідливі викиди. На кожний котел потрібно встановлювати фільтри вартістю понад 20 млн.грн. кожний. А Кіотський протокол, згідно з яким мало відбуватися фінансування встановлення таких фільтрів в Україні досі іще не спрацьовував. Також, О.Штіпельман схвалив зміни в керівництві міністерства з питань ЖКГ, висловивши тезу, що нова керівна команда здатна здійснити якісні реформи ЖКГ, оскільки іншого шляху у держави немає, інакше «алчевськ» почнеться в усіх містах.

Спільний висновок експертів – теплоенергетичній галузі потрібна комплексна програма розвитку на довготривалий період, яка б включала б в себе питання формування тарифів з чітко прописаним дотаційним механізмом та схемою залучення інвестицій для модернізації підприємств. Держава має стимулювати виробників впроваджувати екологічні та енергоефективні технології, щоб інвесторам було вигідно вкладати власні кошти у енергозбереження. Для стримування можливого стрімкого зростання тарифів на тепло потрібно забезпечити механізм покриття різниці між тарифами на тепло та собівартістю його виробництва. Більш раціональним буде підвищення тарифів до економічно обґрунтованого рівня та надання дотацій окремим категоріям споживачів, не здатним заплатити за новими розцінками.

УНІАН